Блог Надії Жахалової: Використання архівних документів у краєзнавчих дослідженнях

Використання архівних документів у краєзнавчих дослідженнях

Останнім часом в українському суспільстві інтерес до краєзнавства значно зріс. Про це свідчать створення нових краєзнавчих центрів, місцевих осередків, збільшення кількості видань краєзнавчого напрямку, статей в періодичних виданнях, Інтернет-сайтів, що відображають краєзнавчу тематику.

Можна з повним правом говорити про те, що відроджене українське краєзнавство в сучасних умовах стало однією з форм залучення широких верств громадськості до вивчення місцевої історії. Воно вже оформилося у специфічне поєднання професійної і аматорської діяльності, яке сприяє розширенню меж історичного пізнання і має помітний вплив на суспільну свідомість.

Та ефективність краєзнавства багато в чому залежить не тільки від організаційних зусиль, а й від ступеня осмислення його теоретичних основ, а останнє не можливе без наукового аналізу історичного досвіду. Тому краєзнавці, як і науковці все більше й більше звертаються не лише до вже відомих теоретичних напрацювань істориків, а й до первісних архівних джерел.

Наприклад, дедалі помітніше місце посідає виконання замовлень фізичних і юридичних осіб в архівах України на пошук інформації генеалогічного характеру, здійснення родовідних досліджень. Збільшення кількості таких запитів свідчить про зростання інтересу до генеалогії, а паралельно - і до пізнання історії свого краю. Позитивна динаміка таких досліджень посилюється збільшенням інформації про склад і зміст їх фондів, деяким полегшення доступу до архівів, створенням сайтів архівів в Інтернеті. З кожним роком кількість замовлень в архівах на генеалогічні джерела зростає.

І якщо раніше для досліджень подібної тематики використовували в основному опубліковані матеріали, то зараз є певні можливості для залучення документів з архівів.

Зупинюсь спочатку на характеристиці тих збірок обласних архівів України, в яких ми можемо віднайти фонди по названій темі. В свій час документи різноманітних адміністративних структур вказаного періоду відкладалися на місцевому рівні і у фондах центральних установ, яким вони підпорядковувалися. На жаль, місцеві архіви внаслідок історичних перетурбацій втратили цілі масиви колишніх фондів, а центральні архіви Росії зараз майже недоступні не лише для нас, рядових дослідників, а й для багатьох українських науковців.

Дніпропетровський архів

Найближчі до нас територіально Кіровоградський та Дніпропетровський обласні архіви. І науковці, і краєзнавці дуже жалкують, що саме останній втратив в роки війни величезну кількість документів 18-19 століть, що могли б значно доповнити наші знання про заселення краю. Це - фонди «Катеринославської губернської архівної комісії», «Новосербського корпусу», інші. Як пише в своїх роботах доктор історичних наук, професор Дніпропетровського університету Г. Швидько, ще в 1929 році, описуючи фонди архіву, його співробітник В.Греков в археографічній легенді вказував на те, що у 1763 році матеріали «Катеринославської губернської архівної комісії» перевозились до Катеринослава на 80-ти возах!

Але навіть те, що залишилось, можна розробляти роками. Зараз в Державному архіві Дніпропетровської області існує фонд №1684, в якому сконцентровано описи справ втрачених фондів, серед яких і названі вище. В ньому подано розгорнуті заголовки, вказується короткий зміст справ, називаються посади, військові звання різних осіб і це дає непогану можливість отримати чи уточнити ту чи іншу інформацію.

Тут ми знаходимо згадки про посадових осіб, військових, рядових поселенців які відіграли значну роль в заселенні та освоєнні території сучасної Кіровоградщини: І.С.Хорвата, С.С.Піщевича, Ф.А.Чорби, Текелія, Одобаша, Черткова, братів Байдаків, І.Петковича, братів Боровських, Рєпнинських та їх нащадків. Наприклад, цікаво, що земським справником 1787 в м. Олександрія значився один з сербських поселенців Вуїч, а Федір Чорба став першим предводителем олександрійського дворянства, трохи пізніше цю ж посаду займав і його син.

Особливо вражає кількість описів справ про численні прохання сербських і російських офіцерів, колишньої козацької старшини (після 1775 р.) про дачу земель “на ранг”, про закріплення тих чи інших володінь, про уточнення меж, спірні земельні питання. Саме тут можна дізнатися про те, ким і коли засновувалися більшість населених пунктів нашого краю, про появу перших православних церков, про священників, які там служили, та багато іншого.

Крім того, можна ще користуватися колекцією матеріалів цього архіву (копії) з фонду № 42 відомого українського історика Наталії Полонської-Василенко, яка представлена в особистих збірках Інституту Рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського та фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. В 30-40 роки минулого століття Наталія Дмитрівна працювала в Дніпропетровському окружному архіві над своєю докторською дисертацією про заселення Півдня України. Саме тоді вона і зробила копії багатьох справ, що були їй потрібні для роботи і які вона використовувала в інших своїх працях. Вони цінні тим, що частково відображають зміст втрачених Дніпропетровським архівом документів.

З архіву Новосербського корпусу кілька справ уціліло і нині знаходяться у фондах Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького. В основному їх документи стосуються вирішення прикордонних проблем Нової Сербії з Туреччиною, Польщею. А ще в Дніпропетровському музеї зберігаються цінні для нас документи, що доповнюють відомості про діяльність священика і краєзнавця Олександрійщини В.М.Никифорова (листи до Д.І.Яворницького), родину Байдаків – засновників кількох сіл Олександрійського та інших повітів, меценатів і збирачів козацької старовини, вчителів гімназій Олександрії початку 20 ст.

Кіровоградський архів

Як і багато інших архівів України, Державний архів Кіровоградської області видав анотований реєстр описів значної частини фондів. Пропоноване видання вийшло за програмою «Архівні зібрання України» і містить відомості про склад і зміст фондів архіву періоду до 1917 р.

Олександрійські краєзнавці дуже вдячні авторам-упорядникам цієї книги, а ще більше за те, що її можна прочитати і на сайті архіву. Тепер ми можемо працювати з документами архіву не «всліпу», як раніше. Опис дає можливість замовляти їх, вивчивши попередньо зібрання та вибравши потрібні фонди. Неоціненну допомогу в доповненні вже відомих фактів з історії краю можуть надати нам фонди церков Олександрійського повіту. А їх в Кіровоградському архіві - більше ста. Тут знаходяться метричні книги, формулярні відомості, сповідальні списки. Зрозуміло, що наш обласний архів почав формуватися лише перед війною, тому церковні документи краю, як і більшість інших фондів – не повні, розрізнені по роках та фрагментарні. Але і в такому вигляді вони – надзвичайно цінні і працювати з ними можна. Взагалі, церковні документи та видання дають найповнішу інформацію. Такими можуть бути і журнали “Херсонські єпархіальні відомості”, що виходили у 19-20 ст. і зберігаються в архівах та бібліотеках.

Крім того, в архіві є ще фонди Єлисаветградської, Бобринецької і Олександрійської межових канцелярій. Остання містить документи з 1803-го по 1918 роки. Тут зібрано багато геометричних спеціальних планів земель сіл повіту і їх власників, що дають можливість уточнити володіння тих чи інших поміщиків в різні роки.

Є тут також і «…Ордера и рапорты Александрийского уездного землемера, переписка с Александрийским городничим и уездным судом, сведения о количестве земли и численности населения в Александрийском уезде (1810-17.08.1813; 100 л.)».

Названі фонди, по суті, зовсім не вивчені спеціалістами, лише поодинокі генеалогічні дослідники звертаються до них, шукаючи там відомості про своїх далеких родичів.

Київські архіви

теж містять джерельні комплекси, що мають відношення до нашого краю, в тому числі періодів Нової Сербії, Новоросії (в т.ч. – Єлисаветградської провінції), Катеринославського намісництва. В Центральному державному історичному архіві України важливим для нас є фонд №209 Катеринославського намісницького правління. А фонд №1297 складають документи Крюківської воєводської канцелярії за період 1777–1784 рр. Їх аналіз дає уявлення як про подальшу долю військових формувань Нової Сербії, так і їх окремих військовослужбовців. Наприклад, з нього дізнаємося, що Іван Дмитрович Хорват пішов у відставку генерал-майором, жив і помер у Крилові Олександрійського повіту. Він був сином одного з братів Хорватів, які стояли біля витоків сербського переселення.

А справа №395 являє собою відомості про наявних жителів Крюківського повіту за 1782 рік, до якого входили і села майбутньої Олександрійщини. Цей список стосується Крюкова, Кам’янки, Зимуня, Павлиша, Табурища, Крилова, Золотарівки, Чонграда, Нікольського, Галаганова, Калантаєва, Шолмоша, Вершаца, Іванківців, Плоского, Глинського, Янова, Глоговаца, Вараджина, Самбора, Дмитрівки, Цибулева, Веселого Кута, Ухівки.

З документів архіву можна отримати і певне уявлення про землеволодіння і заможність декого з вищеназваного офіцерства. Зокрема, відомо, що С. Пишчевич мав у тимчасовому користуванні біля слободи Плахтіївки 1300 десятин, землі біля слободи Омельницької; І. Д. Хорват - наділи у селі Ревівці, біля Крилова; капітан М. Раніч - у користуванні угіддя поблизу Самбора; а Ф. А. Чорбі належали слободи Петрівка, Арсенівка.

Ми вже згадували фонд Н.Полонської–Василенко в ІР НБУ ім. В.Вернадського. Тут же зберігається й частина «Архіву фортеці Святої Єлисавети», фонд №9. Хронологічно документи архіву охоплюють 1753 - 1821 роки. У фонді - близько 23 тисячі одиниць зберігання. Дослідники зверталися до частини матеріалів архіву фортеці Св. Єлизавети і використовували їх у своїх роботах. (Г.Соколов, В.Ястребов, Є. Касіянов, Є.Загоровський, Н. Полонська-Василенко, С.Шамрай, О.Посунько, інші). Та обсяг використаних ними документів - незначний у порівнянні з загальною кількістю одиниць зберігання. Тому основний масив документів архіву фортеці залишається не використаним і чекає свого часу.

Навіть впорядкування фонду було зроблено лише в 1960-х роках співробітником Інституту рукопису І.Лисоченко. Нею складено каталог і короткий опис справ. Папки зі справами були розміщені в хронологічній послідовності, пронумеровано аркуші справ. В Інституті зберігається приблизно дві третини від загальної кількості документів архіву. Частина матеріалів архіву фортеці потрапили до Київського центрального архіву давніх актів. І.Лисоченко також відзначила поганий стан документів архіву, як наслідок недбалого ставлення до зберігання і порядкування архівних матеріалів в XVIII, XIX та на початку ХХ століття.

В цілому фонд мало відомий широкому загалу спеціалістів, а тому не введений в науковий обіг. Матеріали архіву фортеці Св. Єлизавети могли б використати історики, краєзнавці, архівознавці для, здавалося б, вже добре розроблених тем про гайдамацький рух на Правобережній Україні (спр. 38-73; 215-237; 457-498), запорозьке козацтво в останні часи свого існування (спр. 1150-1173; 1183-1187; 1422-1442; 1728-1776), закордонні відносини російських урядовців (спр. 132-214; 625-650), військова історія XVIII століття (спр. 1007-1011; 1319-1344; 1966-2037; 2080-2093), заселення південного краю і торгівельні відносини в краї (спр. 1128-1145; 1305-1318; 1501-1503; 1504; 1896; 1904-1911) та інші. Матеріали фонду можуть стати потужною джерельною базою і для таких тем, як початки міського самоврядування в Єлисаветграді (спр. 251-256), Новослобідський козацький полк (спр. 1345-1354; 1505-1506; 1611-1618; 1708-1727; 2108), інженерна справа і будівництво фортеці Св. Єлизавети (спр. 111-127; 521-551; 1450-1467; 1698-1707), прикордонні стосунки з турками, татарами, поляками (спр. 132-214; 1961-1965; 2050-2056).

Для доступності матеріалів фонду широкому колу дослідників треба зробити анотацію всіх справ архіву, розпочати публікацію документів, як це вже зроблено частково по «Архіву Коша Запорозького». Але це, так би мовити, - в перспективі. Справа може затягнутися не на один рік, і роботи вистачить не на одного вченого.

Одеський і Херсонський архіви

З фондами Одеського архіву олександрійські краєзнавці познайомилися вже давно. Найактивніше там працювала О.М.Божко, якій вдалося віднайти повні тексти усіх відомих на сьогодні опублікованих робіт В.М.Никифорова і невідомі раніше його біографічні данні . Це дало можливість нещодавно видати в Олександрії його найголовнішу працю «Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии».

А ще детальніше про фонди цього архіву ми дізналися дякуючи нашому земляку Анатолію Васильовичу Пивовару – кандидату економічних наук, який з 1996 р. працює в Апараті Верховної Ради України. Він - автор наукового видання «Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини 18 століття (К., 2003).

Ось уже кілька років ми підтримуємо з Анатолієм Васильовичем тісний зв'язок і він багато нам допомагає в освоєнні архівних масивів, що стосуються історії краю. Саме від нього ми дізналися, що фонд №37 «Херсонська Духовна Консисторія. 1776 – 1919 рр.», який зберігається в Одеському архіві з 1927 р., містить значну кількість матеріалів і по Олександрійському повіту. Раніше ним мало цікавились, бо церковні документи радянські дослідники не наважувалися використовувати. Та й зараз він ще маловідомий через віддаленість та різного роду перепони в його дослідженні (а для нас в першу чергу матеріальними). Заважають його використанню і «глухі» або невірні заголовки справ, велика чисельність описів (17) та спірна систематизація справ в описах.

А результатом вже виконаної роботи дослідників є унікальна база даних про наявність та склад метричних книг зазначеного фонду за 1780-1807 роки по містах та повітах Херсонської губернії - Ананьївському, Бобринецькому, Вознесенському, Єлисаветградському, Одеському, Олександрійському, Ольвіопольському, Тираспольському. Для користувачів вона має неперевершену цінність - тепер на пошук потрібної метричної книги не треба буде витрачати десятки годин. Враховуючи об’єм роботи (у фонді більше 3,3 тис. справ) та вже одержаний результат, проект цей сміливо можна назвати унікальним, а його авторів – справжніми фахівцями і фанатами архівної справи.

Раніше серед науковців, що займалися історією освоєння Півдня України, побутувала думка, що в Херсонському архіві збереглося мало документів, які можуть їх зацікавити. Тепер ми знаємо, що найважливішим зібранням Державного архіву Херсонської області є фонд Херсонської (Новоросійської) губернської креслярні, у якому налічується майже 3 тисячі одиниць зберігання. Інформативністю, повнотою та достовірністю особливу цінність для нас становлять: діловодна документація стосовно закріплення за майбутніми поміщиками земель під заселення та у власність; матеріали земельних перерозподілів; описи маєтків. Тут є карти повітів Херсонської губернії, плани (деякі в кольорі) з описами міст та кількох поселень, в т.ч. й Олександрії та Єлисаветграда, Новостародуба, Нової Праги. До речі, з описом фондів можна познайомитися на сайті архіву, що дуже зручно і для краєзнавців.

Російські архіви

Одним із найголовніших російських архівних зібрань документів з історії Південної України XVIII століття є Російський державний архів давніх актів. Особливу цінність мають документи Російського державного архіву давніх актів фондів Внутрішнього управління (Ф.16), фонду Комерц-колегії (Ф.276), Палацового відділу (Ф.1239), фондів Воронцова (Ф.1261), Генерального межування (Ф.1355), Комісії щодо комерції (Ф. 349).

Другим архівосховищем Російської держави, де в значній кількості представлені матеріали з історії Південної України XVIII століття, є Російський державний військово-історичний архів. Особливо крупними зібраннями є фонди Військового ученого архіву (Ф.ВУА), Справи князя Потьомкіна-Таврійського (Ф.52).

Значний комплекс документів з соціально-економічної історії краю зосереджений у фондах “Головного інженерного управління” (Ф.3), “Канцелярії генерал-фельдмаршала князя Потьомкіна” (Ф.197), “Справах графа Кушельова” (Ф.198), а також фондах Адміралтейства (Ф.212), Ради Адміралтейства (Ф.223), П.Зубова (Ф.239), колекції атласів та карт (Ф.1331) Російського державного архіву Військово-морського флоту.

В архіві Санкт-Петербурзької філії Інституту історії РАН особливе значення для дослідника Південної України мають фонди Воронцових (Ф.36), А.Скальковського (Ф.200) та колекція В.Адріанової-Перетц (Ф.226).

Багато матеріалів можна знайти і в фондах Відділу рукописів Російської національної бібліотеки ім. М.Є.Салтикова-Щедріна. Дехто з олександрійських краєзнавців вже користувався її послугами, як заочно, так і працюючи там безпосередньо в читальних залах, замовляючи потрібні матеріали.

Звичайно, у російських архівосховищах найбільш повно представлені масові, статистичні джерела, що пояснюється необхідністю виконання центральними державними органами своїх функцій. У зв’язку з цим документи по історії Південної України поєднуються з матеріалами інших губерній Росії. Це - матеріали народних ревізій (окладні книги), документи сенатських ревізій губерній (матеріали ревізій сенаторів І.Шувалова та С.Стрекалова), матеріали сенатських та колегіальних анкет про міста, фабрики та ярмаркову торгівлю 1775 року, анкети про ярмарки 1780 року та інше. Але є і документи, що безпосередньо стосуються нашого краю.

Тут подано лише побіжний огляд архівних зібрань, якими вже користувалися і будуть користуватися в майбутньому олександрійські краєзнавці при опрацюванні названих тем. Можна сказати це - лише початок подальшої роботи (свого роду путівника) по детальному вивченню архівів, що зможуть додати ще багато цікавого по історії краю.

Звичайно, працювати безпосередньо в архівах для краєзнавців – велика розкіш. Мало хто має таку можливість. Та знаючи точно, що зберігає той чи інший архів, можна рекомендувати пошук документів людям, організаціям, установам, які в силі сплачувати послуги архівів.

Згадані архівні зібрання:

1. Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДАДО). – ф.1684. Екатеринославская губернская архивная комиссия. Оп.2. Спр. 10. Екатеринославский и Таврийский генерал-губернатор граф Зубов. г.Екатеринослав. 1792–1789.

2. ДАДО. Ф.1684. Оп.2. Спр.54. Канцелярия Екатеринославского гражданского губернатора. 1797.

3. ДАДО. Ф.1684. Оп.2 Спр.122. Канцелярия Новосербского корпуса (1754–1765).

4. ДАДО. Ф.1684. Оп.2. Спр.196. Пограничная комиссия с польским Брацлавским воеводством. 1760–1786.

5. ДАДО. Ф.1684. Оп.2. Спр. 565. Новороссийская губернская канцелярия. 1766–1780.

6. ДАДО. Ф.1684. Оп.2. Спр.567. Новороссийская губернская канцелярия (1764–1785).

7. ДАДО. Ф.1684. Оп.2. Спр.841. Славянская и Херсонская епархия гг. Полтава, Новомиргород. 1756–1911.

8. ДАДО. Ф.1684. Оп.2. Спр.842. Киевского генерал-губернаторства Новороссийской губернии главный командир (1765–1782).

9. ДАДО. Ф.1684.Оп.2 Спр.874. Межевая экспедиция Екатеринославского наместничества. Г. Екатеринослав, 1792–1796.

10. Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І.Яворницького, Ф.13. Канцелярія Новосербського корпусу. КП-38211/Арх.222; КП-38212/Арх.223; КП-38299/арх.309.

11. Державний архів Кіровоградської області. Фонди Єлисаветградської, Бобринецької і Олександрійської межових канцелярій. Фонди церков Олександрійського повіту.

12. Державний архів Одеської області. Ф. 147, «А.О.Скальковський, історик, директор Головного Статистичного комітету Новоросійського краю" (1779-1891 рр.); Ф. 148 " М.Н.Мурзакевич, археолог, професор Рішельєвського лицею, директор Одеського музею історії та старожитностей " (1828-1848 рр.); Ф. 266, "М.М.Толстой, граф" (1793-1919 рр.);

13. Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (далі – ІР НБУ). Ф.9. Архів фортеці святої Єлисавети.

14. ІР НБУ. Ф. 42. Полонська-Василенко Н.Д.

15. ІР НБУ. Хронологічний каталог ІІ відділу XVIII ст. (60-90 рр.). Спр.25297.

16. Центральний державний історичний архів України у м.Києві (далі – ЦДІАК). Ф.59. Київська губернська канцелярія.

17. ЦДІАК. Ф.209. Екатеринославское намесническое правление. Оп.1. 1784–1793 гг.; Оп.2. 1781–1796.

18. ЦДІАК. Ф.229. Архів Коша Нової Запорозької Січі.

19. ЦДІАК. Ф.752. Военно-походная канцелярия генерал-майора І армии Текели Петра Абрамовича. 1772-1777.

20.ЦДІАК.ф Ф.1297.Крюковская воеводская канцелярия. Оп.2 (1777-1784 гг.)

21. Київський центральний архів давніх актів. Фонд 9. Архів фортеці Святої Єлисавети

22. Державний архів Херсонської області. Фонд Херсонської (Новоросійської) губернської креслярні.

ІІ. Література та інші джерела

1. Жизнь А. С. Пишчевича, им самим описанная. 1764–1808. – М., 1885.

2. Козирєв В. К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII – перша половина ХІХ ст.) – Запоріжжя, 1999.

3. Мільчев В. Матеріали до історії болгарського населення України XVIII ст.– Запоріжжя, 1999.

4. Яворницький Д. І. До історії Степової України. – Дніпропетровськ, 1929.

5. Ястребов В. Дополнение к родословной Хорватов // Труды 11 археологического съезда в Одессе (1884). – Одесса, 1889. – С.87-91.

6. Пивовар А.В. «Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини 18 століття - (К., 2003).

7. Посунько О. М. Матеріали до історії Катеринославщини в мемуарах родини Пишчевичів // Гуманітарний журнал. – Дніпропетровськ, 2002. – №2. – С.10–13.

8. Рудяков П. Документы и материалы о Сербии и сербах в архивах Украины XVIII-XIXв.) – Београд, 1997// Историјски часопис. – Кн.XLII–XLIII. – С.273–285.

ДОДАТКИ:

№1. ДАКО - Церкви Олександрійщини (витяг)

Ф. 638. Собор Успіння Пресвятої Богородиці, церква Святого Миколая, м. Олександрія Олександрійського повіту Кременчуцької губернії

Справ: 49; 1863-1877, 1879-1920 рр.

Опис 1

Справ: 49; 1863-1877, 1879-1920 рр.

Метричні книги реєстрації актів про народження, шлюб та смерть

========================================================================

Ф. 762. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, м. Олександрія Олександрійського повіту Херсонської губернії

Справ: 5; 1904-1910, 1912-1914, 1917-1919 рр.

Опис 1

Справ: 5; 1904-1910, 1912-1914, 1917-1919 рр.