П.Бачинський про свою дружину (продовження)

П.Бачинський про свою дружину (продовження)

У попередніх публікаціях про Бачинських я вже згадувала майже усіх членів родини. Сьогодні – детальніше про  дружину П.Бачинського - Улиту Павлівну, яку у своїх спогадах він згадує з великою любов’ю і пошаною. Родом вона з козацьких Олешок. А познайомився Панас з нею в Херсоні, де тоді проживала родина нареченої.

Про дружину словами самого Панаса Васильовича: « Моя подруга, мой

кумир, мое счастье, радость и горе  была человеком нрава веселого. Она любила пение, музыку до забвения, сама имела хороший голос и  отличнейший слух музыкальный, порядочно играла на гитаре, любила Украину и все украинское. Моя путеводная звезда была душой молодежи до самой смерти. Моя жена так все любила украинское, что и ее знакомые заражались этою любовью и с нею старались всегда  петь  песни  украинские и говорить по-украински. Такая любовь Украины и всего украинского  перешла к сыновьям Константину и Михаилу, а особенно Михаилу».

Герб Олешок 1898 року

Бачинський згадує, як по доносу одного з жителів міста,  поліція дізналася про те, що його сини зберігають дома заборонену літературу. «Моя жена была в курсе всей деятельности  сыновей-студентов, она знала, где хранится все запретное». При обшуку  нічого протизаконного не знайшли та, не зважаючи на це,  синів заарештували і посадили в Олександрійську тюрму. А мати відразу ж спалила прокламації, брошури,  що були в тайнику.

Допомагала Улита Павлівна своєму чоловіку і в педагогічній діяльності. Особливо в його репетиторській роботі. Часто діти, яких Бачинський приватно готував до вступу в  навчальні заклади того часу, жили на повному пансіоні в родині Бачинських – «моя  гуманная и разумная жена … умело располагала этих почти испорченных детей быть хорошими учениками. Многие из таких моих питомцев так любили и слушали Улиту Павловну, что родители этих учеников говорили, что У.П. настоящая колдунья, что она наших детей своим умелым воспитанием околдовала, сделала лучшими, чем они были раньше. … эти баловни через какие-то 2-3 месяца, живя под влиянием У.П. ставали неузнаваемы».

Хвороби та смерті дітей (з восьми народжених в живих залишилось 2 сини та дочка) підірвали здоров’я  дружини. Подружжя прожило разом 43 роки. Але навіть після смерті дружини, пишучи свої спогади, Бачинський раз у раз згадує її. Знову ж таки наголошуючи на тому, як вона любила Україну -  «моя жена по духу и плоти ярая украинка, она дочь гражданина г. Алешек Таврической губернии, а кто мало-мальски знаком с историей возникновения г. Алешек, состав его народонаселения … знают, кто такие жители Алешек… Моя жена любила неньку Украину и все украинское и эту любовь унаследовали оба наших сына… Это не слепое подражание моде, как многие русофилы (так в оригинале) говорят о настоящих украинцах, у которых все украинское, у которых вся жизнь – Украина и для Украины».

Померла Улита Павлівна 18 грудня 1917 р. І далі Панас Васильович пише страшні по своїй суті слова: «Она, моя радость, мое горе не страдала своей чуткой душой от тех ужасов, какие мы, оставшиеся в живых, видели, слышали, испытали на себе в 1918, 1919, 1920, 11921, 1922 годах. … Если бы нам  сны  такие кошмарные привиделись до 17 года, то мы от сна пришли бы в ужас и страх на несколько дней!».