В останні два місяці (10 днів в серпні і десять днів в жовтні) я спостерігала як самовіддано працює колектив хірургічного відділення нашої міської лікарні, очолюваний Письменною Світланою Михайлівною.
Хірурги, медсестри, операційні бригади, санітарки, обслуговуючий персонал кожного дня і ночі спасають життя людей. Бувало таке, що за добу поступало до двадцяти пацієнтів! Їх треба прийняти, оформити локументально, призначити лікування, зробити операції. І не забувати про тих, хто вже лежить в відділенні - капельниці, уколи, перевязки. Кожного дня вранці (і в суботу та неділю!) завідуюча разом з усіма хірургами та медсестрами роблять обхід, не залишаючи без уваги жодного хворого. А чергові хірурги самостійно приходять до пацієнтів у кожну палату - увечері і вранці.
Вдячна особисто операційній бригаді, яка займалася моєю проблемою, Світлані Михайлівні, іншим працівникам відділення.
Побувавши там, розумієш, що життя, яке нам дане, треба цінувати. А також цінувати роботу тих, хто його продовжує.
Хірурги, медсестри, операційні бригади, санітарки, обслуговуючий персонал кожного дня і ночі спасають життя людей. Бувало таке, що за добу поступало до двадцяти пацієнтів! Їх треба прийняти, оформити локументально, призначити лікування, зробити операції. І не забувати про тих, хто вже лежить в відділенні - капельниці, уколи, перевязки. Кожного дня вранці (і в суботу та неділю!) завідуюча разом з усіма хірургами та медсестрами роблять обхід, не залишаючи без уваги жодного хворого. А чергові хірурги самостійно приходять до пацієнтів у кожну палату - увечері і вранці.
Вдячна особисто операційній бригаді, яка займалася моєю проблемою, Світлані Михайлівні, іншим працівникам відділення.
Побувавши там, розумієш, що життя, яке нам дане, треба цінувати. А також цінувати роботу тих, хто його продовжує.
ТАК, нАДІЙКО, мені останнім часом досить часто приходиться бувати в лікарнях: і в міській, і в обласних (онко, кардіологічний центр) - (хвала Господу, в ролі відвідувача) - не може не тішити відношення лікарів і всього персоналу до хворих. Суспільство занадто відривається на медицині, в той час, коли винні чиновники, які розкрадають кошти, гранти, все, що попадає в Україну. Є, звичайно, нелюді і серед медиків, але дуже багато пристойних, патріотичних, відданих справі фахівців. У одному із своїх відгуків у обласній газеті я дозволила собі помріяти, якщо б так самовіддано і чітко, як колектив практологічного відділення онкодиспансеру, працювали наші урядовці, парламентарі і команда президента, як би здорово ми, українці, зажили. Але ж маємо те, що маємо. Я вже думаю, що це такий загальнонаціональний дефект: здобув крісло - втратив совість. А справжнім медикам (не хапугам, хамам, не бездушним і ледарям) величезне спасибі за терпіння, витримку, милосердність і віру.
ВідповістиВидалити