Як відомо, середню освіту в Росії в
18-му - на поч. 20 століть надавали гімназії. Перша з них була відкрита в
Петербурзі в 1726 р. До речі, в 1758-1765 рр. її очолював М.Ломоносов. Потім, в
1755 р. зявились гімназія при
Університеті в Москві, а в 1758 – в Казані.
На початку 19-го століття за «Уставом учебых заведений, подведомственных
університетам» 1804 року, гімназії повинні були відкриватися в кожному
губернському місті.
В 1871 році за новим «Уставом гимназий и прогимназий Министерства народного
просвещения» вводився один тип гімназії – 7-класна класична гімназія з 8-річним
курсом (останній клас ділився на два роки). Дівчатка і хлопчики навчались
окремо.
І що цікаво, в Олександрії відкрилась першою в 1873 р. саме жіноча
гімназія, яка спочатку мала початкові класи і називалась прогімназія. Все
залежало від місцевої влади. Чоловіча гімназія в нашому місті зявилась лише
через 30 років – 1 липня 1904-го.
Про її появу розповідає в своїх спогадах завідувач однієї з
шкіл міста 19-го ст. О.В.Бачинський: «В Александрии при моей жизни и
служебной деятельности очень долго не могли открыть какое-нибудь среднее
мужское учебное заведение… В девяностых годах прошлого века два генерала, один
перед другим вздумали увековечить память о себе и подняли вопрос в городском
самоуправлении и перед уездной земской управой об открытии в г. Александрии 3-х
классной мужской классической прогимназии. Один из этих генералов Остромецкий
имел родственника в Петербурге и успешно повел дела так, что уже был открыт
кредит на содержание будущей прогимназии о чем было местное казначейство
извещено. Другой генерал Буйницкий, из зависти к первому, тоже имея связи в
столице, в пику Остромецкому так повел дела, что кредит закрыли и наш город и
многие веси на порядочное время и забыли о прогимназии».
Потім учитель пише, що коли новим міським головою став В.М.Тарчинський,
людина молода з середньою освітою, то він «легко провел вопрос в городской думе
об открытии прогимназии, дума постановила ходатайствовать и причем немедленно начать, поручив
председателю Александрийской земской управы, гласному от земства городской думы
Н.И.Зерваницкому при поездке по делам земства лично в Министерство народного
просвещения добиться права открытия в г. Александрии 4-х классной прогимназии,
которая сначала помещалась в вольнонаемном помещении, а потом через два года
город построил чудное (в два с половиною этажа) здание, в котором удобно
помещалась полная 8-ми классная гимназия». В іншому місці своїх записів,
Бачинський доповнює, що «четырехклассная прогимназия просуществовала всего два
года, пока строилось здание полной гимназии, и как только здание было готово,
так последовало преобразование в полную 8-ми классную гимназию».
Як тепер стає зрозуміло, відлік появи Олександрійської чоловічої гімназії
починається з 1904 року, а сама
будівля, що збереглася до наших часів, існує з 1906 року.
Навчатися в гімназії, не зважаючи на значну плату, було престижно. Це був
перший крок до вищої освіти В основному там навчалися діти із заможних родин:
поміщиків, чиновників, купців. Були хлопчики і з міщан, селян, але менше.
Олександрійська чоловіча гімназія дала світу багато відомих особистостей.
Найперше – всесвітньо відомого вченого Д.Чижевського, який закінчив її в 1911
році. Разом з ним навчався і Панас Феденко – історик, письменник, політичний
діяч УНР періоду збройних змагань в 20-ті роки. Ще раніше – російський
драматург В.Біль-Білоцерківський. В цій же гімназії починав своє навчання й
український поет Леонід Чернов (Малошийченко). Тут прийшов до нього й перший
літературний успіх – за його ініціативи в гімназії випускався сатиричний журнал
«Рогатка». Саме через це Леоніду довелося покинути Олександрійську гімназію.
Продовжував свою освіту він вже в
Кишиневі, же жили родичі. Зараз на старому будинку гімназії на його честь
встановлено меморіальну дошку.
Закінчив гімназію й головний фтизіатр України 50-х років минулого століття
Ной Морозовський, товариш Д.Чижевського і чоловік його рідної сестри Марії.
Взагалі-то, тема про тих, хто навчався в олександрійській чоловічій
гімназії – невичерпна. І для майбутніх дослідників в цьому напрямку залишається
ще багато роботи.
А.І Кохан і одеський дослідник життя та творчості Л.Чернова І. Задоя
на відкритті меморіальної дошки
В «Памятной книжке Одеського ученого округа на 1913-1914 учебный год»
вказується, що тут було 296 учнів. Почесними попечителями на той час були статський
радник, граф Михайло Михайлович Толстой (найбільший землевласник
Олександрійщини) та потомственний почесний громадянин Петро Максимович
Селиванов (один з купців міста). Директор – О.Г.Богданович, виконуючий обов’язки
інспектора та викладач, статський радник Євген Іванович Костенко.
Крім основних дисциплін, в гімназії вивчали латинську, французьку та
німецьку мови, гімнастику, музику, співи, малювання. На постійній основі тут
працювали лікар та дантист. Цікаво, що випускний твір, згідно положення, жіночі
й чоловічі гімназії повинні були писати одночасно і за однією темою. І вони
були складними, наприклад, одна з тем в 1912 році звучала так: «Истинное
просвещение соединяет нравственное развитие с умственным». Інші ж екзамени гімназисти
здавали окремо.
Детальну характеристику чоловічої гімназії міста ми можемо прочитати і в
газеті «Известия Александрийского земства» за 1910 рік.
Стаття ця написана мною раніше, а коли була опублікована не зафіксувала. Зараз зробила лише невеличкі правки.
Немає коментарів:
Дописати коментар