Байдаки – від козацької старшини до дворянства

Частина друга

Звичайно, найближчі до нас за часом проживання в нашому краї Байдаки кінця 19-го початку 20-го століть. Про них я вже писала раніше.
Та зараз почнемо з Байдаків, які отримали землі в Задніпрському краї ще в першій половині 18-го століття. Вони служили в Кременчуцькій сотні Миргородського полку Гетьманщини. З діда-прадіда Байдаки турбувалися про документальне закріплення своїх спочатку невеликих маєтностей. Тому і дійшли до наших часів, збережені в архівах державних, і частково  в родинних, документи на права власності. І я надзвичайно вдячна Анатолію Васильовичу Пивовару, який вже у своїй першій книзі «Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії», Київ, 2003 р., опублікував знайдені ним в архівах документи, що стосуються, в тому числі, і Байдаків. Ця книга просто неоціненна для досліджень заселення нашого краю!

 Тепер вже відомо, що одним з перших Байдаків, які отримали тут землі, був Андрій Байдак (Байдаченко). Купчі записи про його права власності на задніпрські грунти відносяться до першої половини 18 ст.: «к сотне Кременчуцкой принадлежащие грунта по крепостям …  по универсалу от полковника миргородского Данила Апостола, бившего гетьмана, ему, Байдаку з Игнатом Пугаченком от 1707 году данном лесовие стенки при оной же майдуровой долине». Там же - «…значкового товариша Андрея Байдака байрачек при Майдуровой долине по купчой 1710 года». І ще - за 1736 г.: «Купчий запись от жителя кременчуцкого Олекси Коваля Андрею Байдаку на проданную оному Байдаку часть байрака на Майзуровой долине, 1736 году сентября 19 дня». 

В опису карти Задніпрських місць 1745 р. Данила де Боскета у верхівях р. Омельник вказаний байрак «Байдаков»(справа) і хутір Байдаків  «вверх до устья безименной балки (Малая Свинарня)» на правому березі Дніпра. А в опису землеволодінь і прав власності на грунти сотні Кременчугської за квітень 1745  року - «хутор значкового полку Миргородского  товарища Андрея Байдака при Майзуровой долине об одной избе с винокурнею, лесов четыре и гребли две с ставами и ко оному ж хутору сенокосные и пахатные поля».

Анддрій Байдак згадується і в опису задніпрських місць Миргородського полку 1752 р. як «значковой товариш» і власник хутора на р. Омельник. А в «Ведомости полку Миргородского сотни Кременчуцкой …» того ж року вказані вже і 6 сімей «подсуседков» «значкового полку Миргородского товариша Андрея Байдака при том же селе Крукове на собственной его земле».

 З присяги Миргородського полку 1732 р.:

Сотня Кременчуцкая …

…[4.] Андрий Бардак (Байдак) 137

У примітках:

137 Байдак Андрій Мусійович (1677 – після 1742) – стрілецький отаман (1731). Батько значкових товаришів Григорія і Максима Байдаків

(Присяга Миргородського полку 1732 року  Присяга Миргородського полку 1732 року / опрацювали Д.Вирський і Р.Москаленко. – К.: Інститут історії України НАН України, 2011. – 105) 

Андрій  Байдак мав синів Григорія і Максима, які змінили його у військовій службі. Зберігся цікавий документ, так звана «Сказка» 1761 р.(автобіографічні оповіді про службу), де Григорій і Максим особисто описують свої військові заслуги. На той час Григорію було 45 років, а Максиму – 39. Для моєї статті він завеликий, тому вкажу тільки, що Григорій почав службу у Миргородському полку в 1736 році, а Максим – в 1742 році. Обидва, як і батько, на той час були значковими товаришами. Повний текст цієї «Сказки» можна знайти в Інтернеті у вільному доступі.

 Ось уривок з документу: «и когда отец наш значковий Полку Миргородского товариш Андрей Байдак за старостию и слабостию здоровя по должности Его службу отправлять стал несостоятелен, живичи ми на Его нерозделних между нами грунтах, во место Его в действителную службу вступили ми…» ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп.1. – Спр.2218. – Арк.1-5.

Саме з синів, а потім внуків Андрія Байдака і починається перехід від козацьких військових звань до чинів російських. А згодом і до дворянства.

Наприклад, значковий товариш Григорій Байдак, який мешкав у Кременчуці, в 1773 р. (за наказом новоросійського генерал-губернатора Ф. Воєйкова) пожалуваний чином прапорщика пікінерної служби.