Звичайно, найближчі до нас за часом проживання в
нашому краї Байдаки кінця 19-го початку 20-го століть. Про них я вже писала
раніше.
Та зараз почнемо з Байдаків, які отримали землі в Задніпрському краї ще в першій половині 18-го століття. Вони служили в Кременчуцькій сотні Миргородського полку Гетьманщини. З діда-прадіда Байдаки турбувалися про документальне закріплення своїх спочатку невеликих маєтностей. Тому і дійшли до наших часів, збережені в архівах державних, і частково в родинних, документи на права власності. І я надзвичайно вдячна Анатолію Васильовичу Пивовару, який вже у своїй першій книзі «Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії», Київ, 2003 р., опублікував знайдені ним в архівах документи, що стосуються, в тому числі, і Байдаків. Ця книга просто неоціненна для досліджень заселення нашого краю!
Та зараз почнемо з Байдаків, які отримали землі в Задніпрському краї ще в першій половині 18-го століття. Вони служили в Кременчуцькій сотні Миргородського полку Гетьманщини. З діда-прадіда Байдаки турбувалися про документальне закріплення своїх спочатку невеликих маєтностей. Тому і дійшли до наших часів, збережені в архівах державних, і частково в родинних, документи на права власності. І я надзвичайно вдячна Анатолію Васильовичу Пивовару, який вже у своїй першій книзі «Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії», Київ, 2003 р., опублікував знайдені ним в архівах документи, що стосуються, в тому числі, і Байдаків. Ця книга просто неоціненна для досліджень заселення нашого краю!
Тепер вже відомо,
що одним з перших Байдаків, які отримали тут землі, був Андрій Байдак (Байдаченко). Купчі записи про його права власності на
задніпрські грунти відносяться до першої половини 18 ст.: «к сотне Кременчуцкой принадлежащие грунта по крепостям … по универсалу от полковника миргородского Данила Апостола, бившего
гетьмана, ему, Байдаку з Игнатом Пугаченком от 1707 году данном лесовие стенки при оной же майдуровой долине».
Там же - «…значкового товариша Андрея Байдака байрачек при Майдуровой долине по
купчой 1710 года». І
ще - за 1736 г.: «Купчий
запись от жителя кременчуцкого Олекси Коваля Андрею Байдаку на проданную оному
Байдаку часть байрака на Майзуровой долине, 1736 году сентября 19 дня».
В опису карти Задніпрських місць 1745
р. Данила де Боскета у верхівях р. Омельник вказаний байрак «Байдаков»(справа) і хутір Байдаків «вверх
до устья безименной балки (Малая Свинарня)» на правому березі Дніпра. А в опису землеволодінь і прав власності на грунти сотні Кременчугської за квітень 1745 року - «хутор значкового полку Миргородского товарища Андрея Байдака при Майзуровой долине
об одной избе с винокурнею, лесов четыре и гребли две с ставами и ко оному ж
хутору сенокосные и пахатные поля».
Анддрій Байдак згадується і в опису задніпрських місць Миргородського полку
1752 р. як «значковой
товариш» і власник хутора на р.
Омельник. А в «Ведомости полку Миргородского сотни Кременчуцкой …» того
ж року вказані вже і 6 сімей «подсуседков»
«значкового полку Миргородского товариша Андрея Байдака при том же селе Крукове
на собственной его земле».
Сотня
Кременчуцкая …
…[4.]
Андрий Бардак (Байдак) 137
У примітках:
137 Байдак Андрій Мусійович (1677
– після 1742) – стрілецький отаман (1731). Батько значкових товаришів Григорія
і Максима Байдаків
(Присяга Миргородського полку 1732 року Присяга Миргородського полку 1732 року /
опрацювали Д.Вирський і Р.Москаленко. – К.: Інститут історії України НАН
України, 2011. – 105)
Андрій Байдак мав синів Григорія і Максима, які змінили його у
військовій службі. Зберігся цікавий документ, так звана «Сказка» 1761 р.(автобіографічні оповіді
про службу), де Григорій і Максим особисто описують свої військові заслуги. На
той час Григорію було 45 років, а Максиму – 39. Для моєї статті він завеликий,
тому вкажу тільки, що Григорій почав службу у Миргородському полку в 1736 році,
а Максим – в 1742 році. Обидва, як і батько, на той час були значковими
товаришами. Повний текст цієї «Сказки» можна знайти в Інтернеті у вільному
доступі.
Ось уривок з документу: «и когда отец наш значковий Полку
Миргородского товариш Андрей Байдак за старостию и слабостию здоровя по
должности Его службу отправлять стал несостоятелен, живичи ми на Его
нерозделних между нами грунтах, во место Его в действителную службу вступили ми…» ЦДІАУК. – Ф.51. – Оп.1. – Спр.2218.
– Арк.1-5.
Саме з синів, а потім внуків Андрія Байдака і починається перехід
від козацьких військових звань до чинів російських. А згодом і до дворянства.
Наприклад, значковий товариш Григорій
Байдак, який мешкав у Кременчуці, в
1773 р. (за наказом новоросійського генерал-губернатора Ф. Воєйкова)
пожалуваний чином прапорщика пікінерної служби.
Немає коментарів:
Дописати коментар