Олександрійський статистик Микола Борисов

Починаю цикл публікацій про М.Борисова.

Наперед дякую директору Олександрійської міської ЦБС Т.Троцюк за копіювання на моє прохання кілька років тому деяких матеріалів у РНБ, що стосувалися робіт М.Борисова.

Багато хто із дослідників історії міста знає про те, що на плані (не карті!) Олександрії 1895 року  вказано «Издание Н.И. Борисова».

Фото плану - з Інтернету

Правда, я знаю кілька зображень таких планів і на одному з них ці слова чомусь закреслено. І відразу тут же скажу – М.Борисов не має ніякого відношення до видання плану Олександрії 1872 р. Тоді йому було всього 12 років. Та все ж таки, - хто такий Микола Іванович Борисов? - В другій половині 19-го століття при Олександрійській земській управі діяло статистичне відділення. А Микола Іванович очолював його кілька десятків років. Статистика у всі часи була і є важливою складовою життя будь якої країни. А земські статистики займалися не лише сухою «цифірью». На прикладі саме М. Борисова ми бачимо, що багато починань земств не обходились без участі статистиків. Їх без перебільшення можемо назвати і краєзнавцями. Це підтверджують  опубліковані ще тоді роботи.

Народився М.Борисов не на Олександрійщині, а в с. Вербовець Звенигородського повіту Київської губернії 1860 року. Батько його був священиком. Тому не дивно, що спершу навчання він здобував в Києво-Софіївському духовному училищі, Київській духовній семінарії (як, до речі, і його старший брат Євген, про якого напишу нижче). По закінченню 4-х класів семінарії, залишив її і поступив на медичний факультет Київського університету. Будучи студентом писав статті до київських газет. Під час студентських виступів 1884 року змушений був залишити навчання. В 1884-1887 рр.  вийшли друком також  його брошури «К пятидесятилетнему юбилею Киевского университета», «Медицинский очерк села Вербовца», «Материалы для медицинской статистики Киевской губернии».

З якого точно року М.Борисов почав працювати в Олександрійській земській управі, не відомо, та скоріше всього, з 1887 року, бо саме тоді з’явилось  перші його праці, що стосувалися життя повіту та Херсонської губернії. І тоді ж , 1 червня 1887 р., херсонським земством в кожному повіті було введено посади повітових статистиків та розроблено інструкцію про те, що повинно бути результатом їх річної роботи.

У 1899 р. вийшло робота М.Борисова «Список печатных работ, изданных статистическим отделением Александрийской земской управы в 1887-1899 гг.» Вже по ній можемо оцінити по суті подвижницьку діяльність олександрійського статистика. Подано ці роботи за розділами, що відповідали напрямкам господарчих спрямувань земства. Всього їх вказано п’ять, загальним числом робіт - 51! Це не враховуючи «Приложений к статистическим обзорам», яких лише більш значних вийшло 30. А до звіту 1898 року було надруковано 36 окремих додатків на 111 сторінках. Можете уявити собі об’єм роботи М.Борисова та ін., що  надавали в статистичне відділення майже щорічні  звіти (серед них – лікарі, педагоги, бібліотекарі, ветеринари)?!

Не лише господарське життя краю було під увагою статистиків. Їх політичними переконаннями постійно цікавився Департамент поліції. Наприклад, херсонські статистики утворили просвітницьку Громаду, члени якої ставили собі за мету відродження української мови та культури. До неї входили відомі тепер  діячі О.О.Русов (росіянин за походженням), Б.Д.Грінченко, Є.І.Борисов, Ф.Василевський та ін. Микола Іванович через брата теж підтримував зв’язки з Громадою.

Скоро її членів  поліція визнала «політично не благодійними особами» і встановила за ними постійний нагляд. Навіть було видано спеціальний циркуляр міністра внутрішніх справ Д. Толстого про заборону «політично неблагонадійним» особам займатися статистикою. Та спеціалістів такого профілю було мало, тому керівництву земств доводилось миритися з політичними переконаннями статистиків. В 1887 р. земські статистики звернулися до місцевих управ з пропозицією створити сільськогосподарські музеї з метою пропаганди серед сільського населення нових методів ведення господарств. Правда, селяни ставилися до них насторожено, не розуміючи, чому поважні чиновники говорять «мужицькою» мовою і разом  з тим працюють у владних структурах. А поміщики чинили відкритий спротив.

Херсонська губернія майже до кінця 19-го ст. була єдиною в Російській імперії, де в кожному повіті працювали статистичні організації. І єдиною, де регулярно при губернському земстві відбувалися статистичні з’їзди  для вирішення загальних питань. Крім того, херсонські статистики стали  першими і в започаткуванні спеціального періодичного видання «Сборника Херсонского земства», який виходив в  1867-1906 рр. Започаткував його О.Ерделі – голова губернської земської управи, а в 1874-1890 рр. – херсонський губернатор. Ще до призначення М.Борисова в часописі було надруковано кілька статей, що стосувалися Олександрійщини - «Обзор урожая 1875 года в Херсонской губернии» (1875, No 11), «Исследование экономического благосостояния сельских обществ Александрийского уезда», «Исследование крестьянских посевов Александрийского уезда за  1875 год». А за авторства М. Борисова - «Опыт группировки крестьянского населения по размерам посева на двор» (1894), «Вопросы школьной статистики» (1895), «Опыт изучения конокрадства в Херсонской губернии» (1897).

Детальніше про роботи М.Борисова, які мають надзвичайну цінність для вивчення історії краю, -  в наступних публікаціях.