Закінчення учительської семінарії і приїзд в Олександрію
Спочатку Херсонська учительська семінарія знаходилась в
м. Миколаїв. Жилося там П.Бачинському дуже тяжко, з дому допомоги не було (після
смерті матері батько запив, загуляв і забув про сина), стипендія була мізерною,
тому доводилось підробляти уроками для дітей заможних містян. Бачинський
згадує, що в 1871 році морози на півдні
доходили до 40 градусів і вночі можна було спостерігати північне сяйво. Продукти тієї
зими надто подорожчали. Основною їжею студентів був солдатський хліб, який
купляли в складчину. Тому в пам'яті надовго залишився спогад про те, як директор
училища запросив до себе на пасхальний обід 14 студентів семінарії, які на свята не
змогли поїхати додому. В 1872 році семінарію переселили в Херсон. Бачинський згадує, як в кінці літа перевозили на возах все майно семінарії. А по дорозі ласували кавунами і динями, якими їх пригощали наглядачі баштанів. У Херсоні директор семінарії А.Леонтович і вчитель Н.Резчиков довірили Панасу підготовку своїх дітей до
вступу в гімназію: «Я поочередно стал
пользоваться хорошим столом и нанял на военном форштадте комнату в которой была
приличная и чистая обстановка. В
этой комнате я принимал дорогих гостей – самого директора с семьей, учителя
рус. языка, сестер моей будущей жены и саму мою невесту».
Після успішного закінчення семінарії П.Бачинський отримав
направлення в Олександрію завідувачем
1-го приходського училища (школи).
«Я поехал в Александрию холостым, неженатым
… 3 сентября 1874 года со станции Протопоповка, а в последствии Корыстовка на
рассвете … Когда мы въезжали почти в самый город, я спросил у извозчика «Где
город?». Он ответил
«Мы уже въезжаем в город». «Какой это город? – продолжал я удивленно, - это деревня, всюду домики крыты
соломой!». «А вот посмотрите, - продолжал он, - пере едем через мост и тут вы
скоро увидите дом уездного училища, крытый железом, тут, направо, дом дворянського
собрания, квартиры предводителя дворянства, около бульвара – здание уездной
земской управы, двухэтажный дом, затем
на базаре – земская больница и тут недалеко дом, тоже крытый железом казначея
Балкова, где помещается уездной казначейство. Вот почти все те дома, которые я застал в Александрии,
крыты железом, а вот в самом центре города были покрыты тесом и гонтом, а при
въезде в город со всех сторон домики были покрыты соломой и кое-где камышом. Я
остановился на постоялом дворе Ямпольского на том углу, где в настоящее время
красуется большой двухэтажный дом – бывшая гостиница Бондарева. … Я было пропустил дом тоже казначея
Балкова, в котором помещалась женская 3-х классная прогимназия».
Я подала таку розлогу цитату зі спогадів Бачинського
тому, що він описує місто 1874 року, а ми майже не маємо його описів цього
періоду.
Отже, на початку вересня 1874 року 22-річний учитель поселився в Олександрії і почав
навчати дітей. Найняти квартиру йому порекомендували у відставного вчителя
Миколи Миколайовича Никифорова.
А 17 жовтня того ж року П.Бачинський отримав дозвіл на відпустку для
поїздки в Херсон, де відбулося його вінчання з 16-ти річною Улитою, родом з
Олешок: «Мы из себя представляли пташек совсем
еще не оперившихся: у нас у обоих было по одной паре белья, по одной паре верхней
носильной одежды, по одному одеялу, по одной подушке и т.п. в одном числе. Один
сундучок с книгами, а другой – наш гардероб. Вот каково было наше имущество, когда
мы после венчания приехали в Александрию».
Немає коментарів:
Дописати коментар