Сучасна Нова Прага з'явилась спершу як слобода
(сотня) Мурзинка Новослобідського козачого полку (Слобідський
полк, Новослобідське козацьке поселення, Новокозацький полк), який існував з 1753 по 1764 роки. Він став новою адміністративно-територіальною
та військовою одиницею с центром у фортеці Святої Єлизавети. Полк сформовано за
ініціативою російського уряду для поселення тих жителів
існуючих до появи Нової Сербії поселень, яким за указом треба було звільняти
місця для сербів.
Заселення
цього регіону, так званих «задніпрських місць», що в 1732 відійшли до
Російської імперії, відчутно пожвавилось вже на поч. 18 ст. вихідцями з Гетьманщини
та «Польської України». В основному це були козаки Миргородського та
Полтавського полків. От і довелось місцевому
населенню, починаючи з 1753, селитися поруч із Новою Сербією, на 20 верст углиб
запорозьких земель або повернутися назад у Гетьманщину. Більшість вибрали
останнє. Право вибирати місце і заселяти слободи надавалось так званим
«осадчикам», осадчим. Мурзинським осадчим став Василь Петрик.
Територію
полку було поділено на сотні, на чолі яких стояли сотенні отамани. До складу
сотні входило від 1 до 4-5 населених пунктів (залежно від кількості мешканців).
Землю під поселення козакам полку та членам їхніх родин уряд надавав за умови
несення військової служби. За час існування полк зарекомендував себе як боєздатне
формування. Його військовослужбовці
взяли участь у Семилітній війні. Не зважаючи на переважно український
склад населення, Новослобідський козачий полк використовувався урядом як
провідник російської політики у регіоні: боротьба з гайдамацтвом, постійна
конфронтація із порубіжним Запорожжям.
Після ліквідації Нової Сербії і утворення
Новоросійської губернії цей полк в 1764
р. було реорганізовано в Єлисаветградський пікінерний, до якого Мурзинка
увійшла як перша рота.
***
