З дозволу Одександра Чуднова, подаю публікацію двох листів олександрійки А.Цівчинськоі до Д.Чижевського, які опублікував дослідник життя та діяльності останнього В.Янцен, а потім і О.Чуднов на своєму сайті. Нижче мої коментарі.
Алла
Цивчинская. Письма Д. И. Чижевскому (1946)
Публикация
Владимира Янцена
Neu Ulm, 27. 6. 1946
А. Цивчинська –
Д. И. Чижевському
Високоповажаний
Пане Професоре!
Мiй лист до Вас
буде трохи дивним – бо вiд цілком незнайомої
особи. Та ця
незнайома особа (якщо Ви родом з Олександрiї
Херсонської) –
дуже близька Вам землячка; тому виришила
написати кілька
слів.
Отже я з
Олександрiї, де дитинство моє минало просто на очах
поважного й
милого подружжя панства Чижевських – Марии
Дмитрівни i
Iвана Костєвича – бо батьки мої наймали будинок в
садибi старих
пань Єзерських (на Центральній вулиці, – № будинку
забула – близько
Земської Управи і бульвару з рестарацією
Пассека) –
поручь із садибою п. Чижевських. Знала я і доньку п.
Чижевських –
Марусю (пізніше дружину проф. Н. Морозовського), а
про сина їх, це, певно, про Вас,
п. Професоре, тільки чула від своїх
батька-матері – але досить часто
– що «...Мітя Чижевський – гарний і
розумний...»
Хай пан Професор буде ласкавий
пробачити мені цей тон, – бо
це тільки інтерпретація тону, що
його дозволяли собі мої батько і
мати (та ще материні брати), – бо
вони, набагато від «Міти
Чижевського <…> хорошої
думки.
Не знаю, чи п. Професор пригадал
теперь собі моїх батька й
мат<ку> (з Олександрiєю у
Вас вже так давно усі зв’язки згубилися), –
хоч я зараз и назву їх, без будь
якої мети.
Мій батько був адвокат
(«присяжный поверенный») Цiвчинський
Апполон Митрофанович, – нічим не
відомий поза Олександрiєю,
хоч в Олександрiї, правда, всі
знали його як людину чесну,
інтеліґентну і гуманну (це без
перебільшень!). А мама – Єлена
Афанасьевна – була донькою
старого, відомого «на всю округу» (це
теж без перебільшень) – учителя народньої школи
Бачинського.
Мама мала <…>, що завжди
були українцями і ще «за царя» за ту
Україну сиділи по тюрмах, – то
покінчали все ж таки iсторико-
фiлологiчнi ф-ти Унiверситетiв.
В потрібний час з родини нашої,
на жаль, нiхто не емiґрував –
залишилися большевикам на поталу.
Батько, правда, «встиг»
померти своєю смертю ще в 1919 р.
в Олександрiї пiд час епiдемiї
холери. Старший материн брат – Кость Бачинський
помер 1921 р. в
Одесi вiд «голодного тифу», а
меньшого, Михайла, НКВД
заарештувало 1937 р. – також в
Одесi – i подiло, невiдомо куди. Ми з
матєр’ю, після смерті батька,
переїхали від Єзерських до дiда
Бачинського (тодi вже вдiвця) –
вiн мав хатинку десь бiля цвинтаря.
Звiдти пам’ятаю, «з протилежного
кiнця мiста» (це якихось 6
коротеньких кварталiв!) – ще
бiгала цiлий рiк до Марiї Дмитрiвни –
брала лекцiї малювання. Це менi
було рокiв 9. А потiм, правду
кажучи, якось ми з матір’ю
вiдiйшли вiд усiх i всього i вiд Ваших
стареньких.
Стари панi Єзерськi, знаю, померли
в страшенних злиднях. Iван
Костєвич, – теж, здається, в
Ол-дрiї. А Марiя Дмитрiвна? Чи виїхала
куди? Чи як? – Сгубила слiди...
Про Марусю (панi Морозовську) –
вiд старого учителя Н.
Олексова-Чиркина – що вона в
Києвi, навiть бачила їi колись iз 2ма
дiтками, але знайомства
<...>
1933 р. я теж закiнчила
фiлологiчний ф-т Унiверситету в Києвi i
працювала там в однiй iз середнiх
шкiл (3-є
поколiння вчителiв у
«поклiттi» Бачинських).
Мама вiїхала до мене зi
Олександрiї 1936 р. (Дiд помер 1933 р.) –
й була зi мною аж до моменту
евакуацiї Києва 1943 р. А далi – ми
розлучилися – думалося ненадовго,
а вийшло, що, мабуть,
назовжди...
Зараз я, с цим тяжким грiхом на
душi (залишення матерi на
загiбель) – «волочуся по свiту».
«Доволоклася» так до «DP Camp
Ukrainian» в Н. Ульмi (Reinhardt-
Kaserne), де працюю в редакцiї
газети «Укр. вiстi». Тут, дякуючи п.
проф. Бiлецькому, дiстала змогу
доставити Вам цього надто довгого
i – несподiвано для мене самої –
нецiкавого листа. Але хай буле цей
лист –так собi, мiж iншим – деякi
вiдомостi Вам про декого з
олександрiйцiв... Колись,
можливо, буде нагода, – то дiзнаєтеся в
мене, пане Професоре, про iнших
олександрiйцiв, якими, може,
саме Ви бiльше цiкавитеся. Якщо
табор наш нiкуди не вивезуть, то
про мене завжди можна дiзнатися в
редакцiї «Укр. вiстей». A нi – то
через п. проф. Бiлецького.
Дуже перепрошую, що, може,
зробила своїм листом зайву
несподiванку i так багато
вiдобрала часу. Але це данина
сантиментальностi, що так
характерна для всiх провiнцiялiв, a,
зосiбно – олександрiйцiв.
Готова до послугА.
Цивчинська <Alla>
ZIWTSCHINSKA. Neu Ulm, DP Kamp Ukr. Reinhardtkaserne, Redaktion der
Lagerzeitung „Ukrainski Wisti“.
Neu Ulm, 12. 8.
46
Шановний
пане Професоре!
Дуже перепрашую за довгу
мовчанку. Зрадiвши, що в особі
Вашій таки натрапила на близького
замляка-сусіду, я, замість того,
щоб подякувати Вам за добру
згадку про мою родню – побоялася
відбирати Ваш час надто частими
листами і так затягла з
відповиддю, що лист мій тепер,
можливо, не застане Вас на місці: Ви,
може, вже вирушили до Ауґсбургу,
на ті віклади, що передбачалися
після 1.VIII.
Отже, пане Професоре, якщо ради
тих викладів Ви таки
потрапите до Ауґсбургу – то сподіваюся,
що ми побачимося, коли
Ви завітаєте до нашого табору в
Н. Ульмі.
Якщо ж ні – то пишіть, що і хто з
Олександрійської дійсности Вас
найбільше цікавить. Опишу Вам з охотою все, що
тільки пригадаю.
Всього найкращого!
Вдячна
за привітне ставлення з пошаною, –
Ваша
землячка
Алла Цивчинська
Коментарі (Н.Ж.)
Алля Цівчинська у
1946 році ще жила у Німеччині у таборі
для переміщених осіб м.Н. Ульм і працювала у газеті «Украінські вісті», потім -
в Австраліі та США. (дивись мої публікаціі
про неі тут же). Через професора Білецького вона дізналася, що тут же перебував
і Д.Чижевський. Опубліковано В.Янценом лише два листи Алли. З них відомо, що
Чижевський на перший лист відповів. Чи продовжувалося далі іх листування мені наразі не відомо. З листів
дізнаємося, що родина Алли проживала по вул. Центральній поруч з Чижевськими,
що Алла брала уроки малювання у матері Дмитра, добре знала і його сестру Марію.
Згадує Алла і свого діда Панаса Бачинського – про те, що він проживав недалеко
від цвинтаря (по вул. Крюківській, 50), що помер у 1933 р., але тепер вже точно
відомо, що у квітні 1934 р.). Мати Алли Олена Цівчинська на деякий час переїздила
до дочки у Киів, де та викладала в одній зі шкіл. І була там з 1936 по 1943
рік. Тобто, як пише Алла, до евакуаціі, маючи на увазі відступ німців. Тоді ж мати
повернулася до Олександріі, де і проживала потім постійно. Більше вони з дочкою не бачились.
Деякі слова в
листах Цівчинськоі В.Янцену не вдалося розшифрувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар