Байдаки - від козацької старшини до дворянства

Частина четверта (продовження) 

 Граф Ростислав Капніст і графиня Анастасія Капніст (Байдак)

Про нащадків роду Байдаків Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії у мене зібрано небагато відомостей. Тому цей родовід прослідковується не повністю.

 Байдак Аристарх Андрійович. Катеринославське губернське у селянських справах присутствіє розглянуло договір про дарування поручником А. Байдаком 1/4 наділу землі селянам с. Єфремівка. Катеринославське губернське у селянських справах присутствіє передало на зберігання договір про дарування поручником А. Байдком 1/4 наділу землі селянам с. Єфремівка.

Катеринославське губернське у селянських справах присутствіє передало селянам с. Андріївка дані по договору щодо дарування їм поміщиком А. Байдаком 1/4 наділу. У 1865 р. володів маєтком площею 1 155 десятин. У 1882 р володів маєтком площею 1 442 десятини біля с. Андріївка Альфьоровської волості, успадкований у 1837 р. та маєтком біля с. Іванівка Алфьоровської волості, куплений у 1878 р. У 1894 р. володів маєтком площею 1 441 десятин в Алфьорівській волості.

Байдак Надія. Катеринославське губернське у селянських справах присутствіє у серпні 1863 р. розглянуло договір про дарування дружиною поручика 1/4 наділу селянам с. Божий Уділ. Маєток отримано внаслідок розподільчого акту Н. Байдак з сином Павлом Вікторовичем Байдаком.

Байдак Павло Вікторович. Катеринославське губернське у селянських справах присутствіє розглянуло у серпні 1863 р. договір про дарування поміщиком П. Байдаком 1/4 наділу селянам с. Благословене.

Катеринославське губернське у селянських справах присутствіє передало селянам с. Благословене дані договору про дарування їм поміщиком  А. Байдаком 1/4 наділу. У 1865 р. володів маєтком площею 630 десятин. У 1882 р. володів маєтком площею 697 десятин біля с. Благословене Алфьорівської волості, успадкований у 1872 р., дворянин. У 1894 р. володів маєтком площею 299 десятин у Алфьорівській волості.

Байдак Григорій Андрійович (один з онуків засновника Байдаківки Верхньодніпровського повіту  Івана Байдака). Катеринославське губернське у селянських справах присутствіє розглянуло договір про дарування штабс-ротмістром Г. Байдаком 1/4 наділу селянам с. Байдаківка та Весело-Привілля. У 1865 р. володів маєтком площею 917 десятин. У 1882 р. володів маєтком площею 2 804 десятин біля сіл Байдаківка, Привілля, Веселе, Анно-Соколине та ділянкою пусто-порожньою Байдаковської волості, які отримано у спадок. Частина маєтку площею 810 десятин була придбана у 1875 р.  У 1894 р. володів маєтком площею 2 804 десятин у Байдаківській волості. -  Кочергін І.О. Дворяни-землевласники   Верхньодніпровського повіту друга половина 19 ст

Саме цей Григорій Андрійович Байдак (1823 р. н.), штабс-ротмістр, разом з дружиною Олімпіадою Григорівною та синами Миколою (1850 р. н.) і Дмитром (1855 р. н.) був занесений до 2-ої частини «Родовідної книги дворянства Катеринославської губ.». В його володіннях здійснював дослідження Д.Яворницький. Тут знаходився родинний архів, деякі документи з якого власник передав Д.Яворницькому. Зараз вони (всього 8 од.) зберігаються в Дніпропетровському історичному музеї.

Червоний терор в житті Капністів-Байдаків

Найбільше вдалося дізнатися про власника маєтку в Байдаківці цього повіту Дмитра Григоровича Байдака та його дочку Анастасію (1882- після 1940 р.) через яких Байдаки поріднилися з відомим родом Капністів. Сам Дмитро Григорович був одружений на Елизаветі Петрівні Пінкорнеллі (1856-1930)  з роду Капністів. В 1889-1893 роках Д.Байдак був старостою церкви села. Скоріше всього помер в кінці 19 ст. і йому не довелося знати про страшні події в житті родини дочки після 1917 р.

Анастасія Байдак вийшла заміж за графа Ростислава Ростиславовича Капніста (1875- 1921), який доводився їй двоюрідним дядьком по матері. Чому я зупинилася детально саме на цій гілці Байдаків? У них була надзвичайно цікава і, разом з тим, трагічна доля.

Після одруження в 1904 р. Анастасія Дмитрівна  стала графинею. Проживали з чоловіком у Петрограді по вул. Захарьївська, 41 на Англійській набережній. Крім того, Ростислав Капніст мав ще й помістя в Полтавській губернії.  Анастасія Дмитрівна була «председателем Комиссии приюта для девиц Литовско-Рождественского отделения общества попечения о бедных». Вона вважала себе прапраправнучкою Івана Сірка. У Петербурзі гостями Капністів були відомі вже на той час люди, серед яких і Федір Шаляпін. За сімейними переказами він був закоханий в Анастасію, яка славилась не лише своєю красою, а ще й ерудицією. Знала кілька іноземних мов. Народила Ростиславу Капністу п’ятеро дітей. Часто родина  відправлялася у Крим, де в м. Судак була дача Байдаків. Вона навіть вказана в дореволюційних путівниках по Криму. Часто дачі здавались в курортні періоди. До речі, там була ще й дача Капністів, де жила інша гілка цього роду. І, виявляється, що була й друга дача Байдаків. Там проживала мати Анастасії Дмитрівни, теща Р.Капніста.

Після революційних подій 1917 р. Капністи перебралися в Крим.  Управляючий маєтком Капніста направив туди телеграму: «Термінова з Хорола. Судак, дача Байдак. Рада і товариство управляючим призначили Івана, сина кухаря. Вимагають від мене негайно передати касу і майно. Я безсилий. Ваш приїзд необхідний. Солод». Звичайно ж, до свого маєтку Р. Капніст вже не поїхав. І вивезти сім’ю за кордон теж не вдалося.

Діти Капністів - Єлизавета, Василь, Григорій, Андрій, Марія

В кінці 1920 р. Р.Р.Капніста заарештували як дворянина і «титуловану» особу. Зовсім недавно було віднайдено і опубліковано  С.Б. Філімоновим «Следственное дело графа Р.Р.Капниста» - Филимонов С.Б. Тайны крымских застенков. – Симферополь: Бизнес-Информ, 2003. - с.216-220.
У ньому всього 17 аркушів, більшість з яких – «Анкета для регистрации лиц, прибывших в Крым после 1917 года», в якій 32 запитання! Анкету підписав граф особисто 20 грудня 1920 р. Наступного дня на дачі було здійснено обшук, під час якого: « «Для доставления в Особый Отдел ... взято одиннадцать пачек папирос, две коробки табаку, восемь книжек курительной бумаги, пять штук свечей, один пояс, одну военную шубу». Ось така антирадянщина була вилучена у Капніста!  До того ж, під час обшуку з «дорослих» була присутня лише його 15-ти річна(!) дочка Єлизавета, яка і підписала протокол. У справі є також показання двох робітників, які засвідчили «что якобы граф Капнист принимал, активное уча­стие в восстании татар против Советской власти в 1918 году». І на основі цього «тройка» винесла вирок – «расстрелять», що і було виконано на горі Алчак. 13 січня 1921 р. графа не стало. Ті дні в Криму були надзвичайно страшними. Розстрілювали навіть не сотнями, а тисячами.

Старша дочка Єлизавета пережила батька лише на два дні – померла від розриву серця. Брата Микиту Ростиславовича Капніста вбили раніше – в 1920-му. Син Василь потонув у морі в 1926 р. і його привіз з Коктебеля в Судак поет М.Волошин, з родиною якого Капністи товаришували.

Ще один син Капністів Григорій Ростиславович теж був репресований, потім жив у Ярославлі. Помер у 1976 р. Лише Андрію Ростиславовичу вдалося уникнути арешту, бо свого часу він змінив своє родове прізвище на «Копніст». Останні роки проживав у Москві. Помер у 1989 р.

Єлизавета Петрівна Пінкорнеллі (Байдак) залишилась в Криму. Вона здавала кімнати відпочиваючим у напівзруйнованому будинку, давала уроки англійської та німецької. Тими заробітками допомагала дочці на вцілілим внукам. Померла у 1930 р.

  Дітям, разом з Анастасією Дмитрівною, довелось весь час переховуватися. Голодували, дачі були розграбовані. Зникли багата бібліотека, архів і значна колекція української старовини, яку довгі роки збирав Ростислав Ростиславович  і яка зберігалася на дачі. Те ж саме сталося і з дачею Капністів, яка була ще багатшою.

Коли почалася колективізація і нові переслідування в Криму,  Анастасії Дмитрівні і її найменшій дочці Марії вдалося втекти, переодягнувшись в татарську одежу. Спочатку «загубились» в Києві, потім в Ленінграді, Баку ін. містах. Та це не врятувало. Марія (Мира, Марієтта) Капніст-Байдак в 1941 році була заарештована «за шпигунську діяльність». Саме їй довелося 15 років розплачуватись за достойне життя предків в сталінських таборах! Рішення по її справі відмінили лише в 1958 році. Ті страшні часи  перетворили красиву дівчину на стару жінку, хоча їй було всього 44 роки Та все ж Марія Капніст стала артисткою українського кіно (кіностудія Довженка), як і мріяла в юності. Останні роки проживала в Києві. В 1993 р. переходячи вулицю, потрапила під колеса автомобіля. І в лікарні, від запалення легень, померла. Про неї знято фільми, написано багато статей. Детальніше про неї можна прочитати в Інтернеті. 

Марія Капніст

(Майже всю інформацію до цієї частини взято мною з різних інтернет-сайтів. Для її знаходження і опрацювання витрачено більше тижня)