З’явилось перше періодичне видання нашого краю в 1909 році. На той час в
місті працювало вже кілька друкарень. Одна з них, заснована за спогадами в 1873
році і власником якої був Ф.Райхельсон, до того вже більше двох десятиліть
друкувала бланки, оголошення і книги. Це були, в основному, звіти і плани
Земської та міської управ, журнали їх засідань (сесій), інше. І якщо
підрахувати кількість видань на початок 20 ст. то виявиться, що їх було майже
пів сотні.
А от газета почала виходити лише в 1909 році. Чому так? Скоріше
всього, що лише тоді вдалося
закупити необхідне обладнання для друкування саме газет.
Як вже писала раніше, засновником і видавцем «Известий
Александрийского уездного земства»
стала повітова Земська управа, а головним редактором – тодішній її голова
С.Г.Піщевич.
Сьогодні ми маємо повну уяву про те, якою була
перша олександрійська газета. У нашому музеї зберігаються усі її номери за
1909-1910 роки. Цю підшивку передав музею свого часу міський краєзнавець
Ф.М.Мержанов.
А завідуюча відділом інформатизації та комп’ютеризації
бібліотечних процесів Олександрійської міської ЦБС Т.Троцюк, працюючи в
Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі, виявила, що там
зберігаються підшивки нашої газети за усі (!) роки до 1917 року (поки була
змога посилати її туди, як це було прийнято стосовно усіх видань в Росії). Уявляєте
який це багатющий скарб для дослідників!
Саме там нею було знайдено безцінні матеріали про
життя Г.Сокальського – мера Олександрії і відомого хірурга місцевої лікарні про
якого вже писала газета. І про І.Гороновича – юриста і багаторічного голови
Земської управи теж прочитали саме в цій газеті. На жаль – в некрологах, які
обов’язково від імені управи друкувались в газеті по смерті відомих олександрійців
того часу.
Усі номери газети були надзвичайно інформативними,
як щодо життя в повіті, так і стосовно владних розпоряджень та повідомлень.
Інколи вона стає єдиним джерелом, в якому згадується та чи інша подія, що
відбувалася на Олександрійщині.
Гортати сторінки підшивок газети можна годинами –
і перед нами постає життя міста того часу. Ось кореспонденція «Урожай в районе
посада Новой Праги» підписана І.К.Чижевським – батьком тепер вже всесвітньо
відомого вченого нашого земляка Дмитра Чижевського. Він був одним із
найактивніших дописувачів до газети. «Несколько слов о предсказании погоды»,
«По вопросу о паровой обработке», «Комета Галлея» - далеко не повний перелік
назв його повідомлень, що були надруковані в «Известиях». А з Червоної Кам’янки
в газету дописував вчитель С.Гаценко.
Тут друкувались списки власників земель і дворян повіту, інших осіб, які мали право брати
участь у виборах гласних до Земської управи, повідомлення про роботу жіночої та
чоловічої гімназій міста з короткими історичними довідками про ці навчальні
заклади та розкладом екзаменів.
Найцікавішим розділом, на мою думку, була
«Хроника». Це – свого роду щорічні літописи життя міста та повіту, з яких
дізнаємося багато цікавого і про людей, і про події того часу.
Наприклад,
у одному з номерів повідомлялось про
внесення грошових пожертвувань (замість святкових візитів!) із вказуванням суми
і прізвища благодійника на користь Олександрійського благодійного товариства
Святого Миколая. А ось – інформація про екскурсію місцевих вчителів до
катеринославського музею ім. Поля, де вони слухали лекцію знаного вже тоді
історика запорізького козацтва Д.Яворницького.
Олександрійці могли прочитати в «Известиях…» і про
поїздки за кордон у відпустки - голови земської управи С.Піщевича, санітарного
лікаря П.Вострікова, інших посадових осіб міста. Дуже цікавими були надруковані
звіти лікарів, які за рахунок земства їздили
за кордон на кілька місяців, навчаючись там новим методам лікування.
Ось такою була перша олександрійська газета.
А в березні 1919 року, з встановленням у місті
радянської влади, її назва змінилася на «Известия Александрийского уездного
комитета совета Робочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов, і
друкувалась вона у тій же друкарні. Трохи згодом, після повної націоналізації
майна колишніх олександрійських підприємців, обладнання кількох приватних
друкарень об’єднали і створили радянську друкарню.
До речі, в тому ж 1919 році саме в Олександрії
друкувалась і газета отамана Н.Григорє’ва «Красный партизан» та його
знаменитий «Універсал».
Після революції довгий час у місті виходила лише
одна газета в статусі «міськрайонної». Мала
різні назви («До перемоги», «Колективіст Олександрійщини», «Більшовицька
правда» та ін.) і була органом місцевих владних установ. Чергова назва з’являлась в основному під час змін у
адміністративному підпорядкуванні краю, бо після ліквідації губерній і до
утворення в 1939 році Кіровоградської області Олександрійщина входила до складу
кількох округів і областей. Це було незручно не лише для роботи установ, а й для рядових олександрійців. Дехто з них і
зараз це відчуває, шукаючи в архівах навколишніх областей документи про себе чи
своїх рідних.
З січня 1991 газета стала лише міською, а для
Олександрійського району почав виходити «Сільський вісник». Назва «Ленінський прапор» змінилась на
«Вільне слово» в 1992 році, яке цього року теж святкує солідний ювілей – 90 років з дня заснування. Свій
початок ця газета бере від виходу в світ першого номеру «Известий …», але вже
радянських. Хоча, на мою думку, її з повним правом можна вважати правонаступницею самої першої олександрійської
газети і святкувати 100-річний ювілей.
Майже нічого не змінювала в тексті від часу першої публікації цєї статті в 2009 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар