Сьогодні
дещо незвично про вулиці міста. Хочу вказати – де саме в 19-20 ст. жили
олександрійці, більш-менш відомі тоді й
пізніше.
Бульварна (Свердлова) –
в будинку, де зараз управляння освіти, жила сім’я одного з міських
лікарів Вишневецького. В революцію і
після неї будівлю займали різні військові штаби та громадські осередки. Потім
там розмістилася міська бібліотека.
Вулиця Миколаївська (Пролетарська, Громадянська, Святомиколаївська) – тут у будинку №52 жила сім’я українського
поета Леоніда Чернова- Малошийченка.
Власником вказано його батька - Малошийченка Кіндрата Федоровича. Будинок не
зберігся. По цій же вулиці за №7 проживала у двох будинках родина земського
статистика, автора багатьох статистичних статей, що стосувалися
Олександрійського повіту, М.І.Борисова. А майже навпроти був
будинок (№46) завідуючого одним з училищ (школою) Чиркіна Івана Олексійовича.
Сучасна 6-го грудня (Казначейська, Ленінська, Театральна) - в будинку за №54
жила родина Воловича, власника
одного з перших механічних млинів міста. На цій вулиці у будинку купця Маслова
винаймала спершу помешкання родина Чижевських. Саме там і народився Дмитро Чижевський в 1894 р. На жаль,
свідчень про те, де саме будинок знаходився, не збереглося. По цій вулиці стояв
один з будинків відомої своїм
меценатством і збиранням козацьких старожитностей, зв’язками з
Д.Яворницьким родини Байдаків (приблизно навпроти сучасної
поліції). Микола Дмитрович Байдак був депутатом 1-ї Державної Думи від
Херсонської губернії. Артемій Дмитрович
Байдак (мав ще маєток в с.Замфірівці Косівської волості Олександрійського
повіту) кілька років вибирався гласним Олександрійського Земства. Його добрим словом
згадують у своїх спогадах О.Бачинський, Л.Гінзбург та ін.
Сучасна вулиця І.Діброви (Інгульська, Перекопська) - теж багатьом відомий будинок Соболєва з годинником, поряд по вулиці був ще один його будинок.
По вулиці Центральній (Шевченка, Управська, Шевченка) – на перетині з
Бульварною Чижевські купили будинок
за №48, частково перебудували його, звели флігель і проживали там з 1904 р. до 1920 р.. Будинок було націоналізовано і
передано житловому управлінню. Довгий час в ньому проживали партійні та
радянські керівники міста. За №56 по цій вулиці знаходилася найперша друкарня
міста, власником якої був Райхельсон.
Пізніше (при німцях теж) тут постійно розташовувалася редакція місцевої газети,
яка в різні часи мала різні назви. За спогадами по сусідству з Чижевськими жили
Цівчинські – адвокат Аполон Цівчинський
та його дружина Олена, уроджена Бачинська. На жаль, не відомо по якій
вулиці.
На
протилежному боці вулиці за № 45 при перетині з Поштовою стояв перший в
Олександрії двоповерховий будинок генерала Буйницького.
Після його смерті власницею стала
дружина Надія Буйницька - рідна сестра відомої Марії
Лазич, яка була закохана в поета А. Фета (про це – в його спогадах).
Вулиця Поштова (Першотравнева) – олександрійці знають, що на ній
розташований будинок купця Штромберга (за книгою Ф.Мержанова) з красивими різьбленими
дверми. До речі, «Адрес-календар
Херсонської губернії на 1866 р.» у «Список
должностных лиц Александрии и Александрийского уезда» вказує ще на одного Штромберга– «Земский врач 5-го участка коллежский советник Хаим
Иосифович Штромберг».
Виявляється,
що Штромберг був власником трьох
будинків на цій вулиці за №№ 23, 25 і 27. Поряд, але в глибині, на березі р.
Березівки стояв двоповерховий дерев’яний будинок контр-адмірала В.П.Романова (не зберігся). А перед домами Штромберга в Адресній книзі вказано ще один
будинок Байдаків («двор був. Байдака»), в
1941-му – контора «Заготскота».
Через
проспект по тій же стороні знаходився будинок успішного підприємця Рутіса. На першому поверсі якого були
магазини швейних та друкарських машин, велосипедів, м’ясорубок, примусів. А в
підвальному приміщенні працював цех по виробництву газованої води, лимонаду.
Навпроти колишньої синагоги стояв
будинок тодішнього директора комерційного банку Лангермана (а сам банк – на розі вулиць Соборної та Інгульської, де потім
відкрилася аптека. За №73 у власному будинку жила сім’я
Мержанових – спочатку Миколи
Олександровича, а потім його сина, відомого олександрійського краєзнавця
Федора Миколайовича Мержанова. Коли будинок знесли при будівництві дев’ятиповерхівки, родина отримала в ній квартиру.
Перед відомим
будинком С.Піщевича стояли два
будинки купця Селіванова. Ще один
цікавий дім знаходився на західному перетині Поштової і Центральної (деякий час
там працювали фінвідділ та держстрах). Власником його був офіцер царської а
потім – білогвардійської армій Яковлев.
За спогадами в громадянську там розташовувалася контррозвідка генерала Шкуро.
По вулиці Енгельса (зараз ..) всім відомий будинок, де народився П.К.Кошовий. В Адресній книзі 1941 р.
за №№12 і 14 власниками записані «Кошевой П.Ф. Март.М. та Кошевой Мих.»
Абазинська (Червоноармійська, - зараз Григорія Усика. Ще одна
версія назви вулиці така – багатий комерсант Абаза збудував два притулки – для престарілих (по вул. Онуфріївській)
та дітей-сиріт (по вул. Паученка, Джержинського, зараз – Захисників України).
Тому міська управа і найменувала вулицю,
де жив Абаза, на його честь. Він же й
утримував ці притулки. Але коштів не вистачало, постояльці голодували,
жебракували. А в будинку за №31 проживала родина Самуіла Гінзбурга- відомого в Олександрії вчителя єврейських
хлопчаків. Його син Лазар Гінзбург
(який з відзнакою закінчив Олександрійську чоловічу гімназію) згадував, що в домі працювало
приватне єврейське чоловіче училище, і він теж допомагав батьку навчати дітей.
Як я вже писала, по цій же вулиці в Адресній книзі за №63 власником будинку
вказаний Сокальський, на жаль, без
ініціалів. Можливо, саме тут жив Г.Г.Сокальський - лікар і голова міської
управи.
В будинку за №50 по вул. Крюківській
(Карла Лібкнехта, зараз - Григорія Сокальського) жив з родиною відомий в
Олександрії та навколишніх повітах вчитель П.Бачинський, завідувач першого міського приходського
училища.
Ганібалівська (Калініна,
Середня, зараз - Братська) – перед Братською могилою були будинки ще одного
успішного олександрійського комерсанта Моісея Лазаревича Аркіна, власника магазинів
не тільки в Олександрії, а й в Кременчузі. По цій же вулиці жив генерал
Юдін, учасник війни 1812 р.
Це те, що вдалося «назбирати»
за останні кілька днів. Фото - з Інтернету.
Немає коментарів:
Дописати коментар